Главная страница
Навигация по странице:

  • МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

  • ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ

  • І. Актуальність теми

  • V. Зміст учбового матеріалу

  • Тіло кламера.

  • Непрямі фіксатори, що запобігають перевертанню протеза.

  • Базис бюгельного протеза.

  • Основні типи опорно-утримувальних кламерів.

  • + 14 укр. Хорева - Кламмера. Протокол засідання Завідувач кафедри ортопедичної стоматології нму д м. н., професор В. П. Неспрядько


    Скачать 391 Kb.
    НазваниеПротокол засідання Завідувач кафедри ортопедичної стоматології нму д м. н., професор В. П. Неспрядько
    Анкор+ 14 укр. Хорева - Кламмера.doc
    Дата09.11.2019
    Размер391 Kb.
    Формат файлаdoc
    Имя файла+ 14 укр. Хорева - Кламмера.doc
    ТипПротокол засідання
    #14479
    страница1 из 4

    Подборка по базе: 2.полный и краткий протоколы.docx.
      1   2   3   4

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ

    ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

    НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

    «Затверджено»

    на методичній нараді

    кафедри ортопедичної стоматології НМУ

    Протокол засідання №______

    Завідувач кафедри ортопедичної стоматології НМУ

    Д.м.н., професор_________________________В.П.Неспрядько

    «___»_______________20___ р.


    МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
    ДЛЯ СТУДЕНТІВ

    ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ



    Навчальна дисципліна



    ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ


    Тема заняття


    “Класифікація кламерів,

    показання до застосування”



    Курс



    ІІІ курс ( VI семестр )


    Факультет



    стоматологічний


    Методичні рекомендації підготував

    асистент кафедри ортопедичної стоматології НМУ

    к.м.н. Хорева Н.В.
    Київ-2013
    І. Актуальність теми

    Відомо, що однією з актуальних задач сучасної ортопедичної стоматології є заміщення дефектів зубних рядів за допомогою бюгельних протезів, які опираються на зуби и слизову оболонку з підлягаючою кіскою.
    Особливістю бюгельних протезів є те, що навіть при незначних змінах їхньої структури, останні здобувають різні функціональні і косметичні якості. Неправильно сконструйовані складні частини каркасу бюгельного протез може принести шкоду. І в першу чергу через недоцільний перерозподіл навантажень між опорними зубами і тканинами протезного ложа.

    Побудова бюгельного протезу без урахування раціонального перерозподілу навантажень приводить до зниження їхньої функціональної ефективності, розхитуванню опорних зубів, атрофії альвеолярного відростка і травмуванню слизової оболонки під базисом.

    В бюгельних протезах, як правило, використовують систему литих комбінованих кламерів. Але раціональна форма литих кламерів була знайдена не відразу. Серйозні недоліки клакерів, а опорні зуби не завжди бувають паралельними для вільного накладання протеза.

    Широкому виготовленню бюгельного протезу сприяла поява кламерної системи Нея. Кламери системи Нея з’єднуються з протезом жорстко, нерухомо, що дозволяє накладати протез в одному направленні.


    П. Навчальні цілі заняття





    • мати уявлення про види кламерів та їх конструктивні особливості – α-І;

    • знати конструктивні особливості та показання до застосування різних типів кламерів - α-ІІ;

    • знати правила розташування частин кламерів на опорних зубах та механізм перерозподілу жувального тиску утримуючими та опорно-утримуючими кламерами - α-ІІ;

    • оволодіти методикою паралелометрії та визначення межевої лінії - α-ІІІ;

    • уміти планувати конструкцію кламерів в залежності від клінічних умов - α-ІІІ;

    • розвивати творчі здібності в процесі вивчення клінічних і лабораторних етапів бюгельного протезування - α-ІV;


    Ш. Цілі розвитку особистості фахівця (виховні)


    1. Розвинути у студентів почуття лікарської відповідальності за виготовлену їм роботу. Підкреслити, що здача бюгельних протезів це дуже важливий і відповідальний етап якісного протезування, уважність при припасовці та здачі бюгельного протеза.

    2. Сформувати у студента самостійність в оцінці якості виготовлених протезів.

    3. Звернути увагу на необхідність сурово дотримуватися правил деонтології при прийомі пацієнтів.




    IV. Міжпредметна інтеграція


    Забезпечуючи


    Дисципліни

    Знати – П

    Вміти – Ш


    Ортопедична стоматологія

    Клінічні етапи виготовлення конструкції бюгельних проте-зів (комбіновані, кламера, дуги, сідла)

    Оволодіти навичками виготовлення бюгельних протезів (діагностичні моделі, паралелометрія, конструю-вати каркас бюгельного протеза)


    Матеріалознавство

    Відбиткові матеріали, склад та властивості сплавів металів

    Одержати анатомічні відбитки, припасовка литого каркасу бюгельного протеза, припасовка та здача готового бюгельного протеза


    V. Зміст учбового матеріалу
    Кламерна система

    Для укріплення бюгельних протезів найчастіше використовують кламери. Форма їх залежить від того, які завдання поставлено перед фахівцем. За функцією кламери ділять на:

    1. опорні

    2. утримувальні

    3. опорно-тримувальні.


    За способом фіксації на:

    1. стабільні

    2. напівстабільні

    3. лабільні.
    Кламери, які застосовують для виготовлення бюгельних протезів, повинні відповідати таким вимогам:

    1. Забезпечувати фіксацію і стабілізацію бюгельного протеза в порожнині рота.

    2. Під час жування раціонально розподіляти тиск між опорними зубами і слизовою оболонкою альвеолярних відростків.

    3. Опорно-утримувальний кламер повинен передавати тиск під час жування по осі зуба.

    4. При пародонтиті треба застосовувати багатоланкові кламери із зачіпними петлями для шинування зубів.

    5. Кламери не повинні перевантажувати тканини пародонта і розхитувати зуби.

    6. У стані спокою кламер не повинен тиснути на зуб, інакше він діятиме як ортодонтична пружина.

    Ці вимоги задовольняє опорно-утримувальний (комбінований) кламер, який складається з:

    • двох плечей

    • оклюзійної накладки

    • тіла

    • відростка (за допомогою нього він з'єднується з каркасом протеза).

    Одні кламери складаються з усіх заданих деталей, інші містять лише частину їх.

    Теоретичні передумови. Поверхню коронки зуба прийнято ділити на дві частини — оклюзійну і ретенційну (ясенну) . Межею між ними служить екватор зуба.

    Якщо плече кламера розмістити на ретенційній поверхні, то він не зісковзне із зуба, оскільки утримується лише тією частиною екватора зуба, що виступає. Такі кламери і їх плечі називаються утримувальними (ретенційними). Частина зуба між екватором і оклюзійною поверхнею вважається опорною. Кламери чи їх деталі, розташовані в цій ділянці, не зміщуються в напрямку ясен, тому що цьому перешкоджають ті ділянки зуба, які виступають. Такі частини кламера називаються опорними. Кламери, деталі яких лежать на обох частинах коронки зуба (опорній і утримувальній), називають комбінованими, або опорно-утримувальними. Схематично в опорно-утримувальному кламері розрізняють три зони: опорну, охоплювальну і утримувальну (ретенційну) , тобто зони опори, охоплення й ретенції.

    Зона опори передбачає передавання тиску на зуб під час жування, зменшення тиску протеза на м'які тканини, зона охоплення — запобігання зміщенню протеза вбік, зона ретенції — фіксацію протеза на місці, запобігання руху кламера вгору — вниз.
    Плечі опорно-утримувального кламера.
    Опорними називають ті частини кламера, які перешкоджають рухам протеза в оральному чи вестибулярному напрямку. Ретенційним називають частину кламерного плеча, яка опускається нижче за екватор в ретенційну зону. Таким чином пружинний ретенційний відросток кламера забезпечує його утримання у вертикальному напрямку на опорному зубі нижньої щелепи. Плечі опорно-утримувального кламера розташовують з вестибулярної і оральної поверхонь зуба. Плечі кламера оберігають протез від зміщення під час горизонтальних навантажень і разом з тим сприяють стабілізації його. Оральне плече відходить від тіла кламера біля оклюзійноі накладки на контактній поверхні зуба, поступово спус­кається по оральній поверхні до екватора, перетинає його і закінчується між яснами та екватором у ретенційній зоні зуба. Вестибулярне плече також відходить від тіла кламера біля оклюзійноі накладки і лежить на вестибулярній поверхні опорного зуба. Завдяки такому розташуванню плечей кламери виконують опорну і утримувальну функції. Якщо опорна частина у кламера добре виражена, то оклюзійна накладка може бути мінімальною або її може зовсім не бути.

    Утримувальна частина плеча повинна бути довгою і тонкою, щоб зберегти пружність. Починаючись потовщеною частиною біля тіла і накладки, плече поступово стоншується, перетинає екватор, звужується до половини товщі, набуваючи загостреної форми в кінці.

    Оклюзайна накладка



    Частина кламера, яка лежить на оклюзійній поверхні зуба, називається накладкою. Призначення оклюзійноі накладки:

    1. Передача опорному зубу вертикального навантаження під час жування.

    1. Запобігання просіданню протеза під навантаженням.

    2. Відновлення оклюзійного контакту з зубами антагоністами та створення контакту протеза з опорними зубами.

    4. Відновлення висоти коронок.

    Оклюзійна накладка може бути частиною кламера або самостійним елементом бюгельного протеза.

    Під час конструювання бюгельного протеза оклюзійні накладки розташовують таким чином, щоб навантаження було орієнтовано по осі опорних зубів.

    Неправильне розташування оклюзійноі накладки часто призводить до перевантаження періодонта в горизонтальному напрямку, що спричинює розхитування й втрату опорних зубів. На опорних зубах оклюзійну накладку розташовують у:

    • природних фісурах і ямках;

    • штучно створених заглибинах у опорних зубах;

    • фісурах, що виштамповані в металевих коронках, якими покривають опорні зуби;

    • у вкладках.

    Особливості передавання навантаження опорному зубу через оклюзійну накладку залежать від її розташування, величини, форми, а також від форми ложа. Якщо зуби в положенні центральної оклюзії змикаються щільно й немає місця для оклюзійної накладки, створюють штучне ложе на жувальній поверхні опорного зуба. Форма штучного ложа має бути сферичною, а дно порожнини — перпендикулярним до осі зуба. Довжина — не менша за 1/3 оклюзійної поверхні і глибина — 1,5 мм. Така форма забезпечує ковзання оклюзійної накладки під час дії горизонтально спрямованої сили, яка виникає під час жування, що запобігає розхитуванню зуба. Якщо штучне ложе матиме прямокутну форму, то оклюзійна накладка такої форми перетвориться на вкладку і зміщення протеза під час жування призведе до розхитування опорного зуба.

    Для створення протидії тиску, що виникає під час жування, і запобігання деформації оклюзійна накладка повинна мати достатню товщину (до 2 мм) .

    Найчастіше оклюзійну накладку розташовують у фісурі зуба з боку дефекту зубного ряду. Але це не є обов 'язковим. Краще перенести накладку на медіальну поверхню опорного зуба або в борозенку сусіднього. У разі дистальне обмежених дефектів потрібно роз­ташовувати оклюзійну накладку на медіальній поверхні опорних зубів, щоб під час їжі вона своєю масою притискувала опорний зуб до зуба, що стоїть попереду, а не нахиляла його в бік дефекту й не розхитувала його.

    На вибір місця для оклюзійної накладки впливає не лише характер оклюзійних співвідношень, але й спосіб розподілу сил, котрі діють на протез, їх інтенсивність, відношення до осі зуба. Іноді оклюзійні накладки трансформовані в опори, які в деяких конструкціях накла­дають не на оклюзійну поверхню зуба, а на будь-який виступ над межовою лінією.

    Правильно розташована оклюзійна накладка сприяє фіксації кламерів і всього протеза. Коли в конструкцію протеза входить достатня кількість оклюзійних накладок, то базис протеза може бути зменшеним і навпаки. У разі включених дефектів накладки майже повністю передають вертикальне навантаження на опорні зуби, внаслідок чого бюгельний протез за будовою наближається до мостоподібного.
    Тіло кламера. Нерухома частина, яка лежить між екватором та жувальною поверхнею опорного зуба на його апроксимальніи поверхні (біля контактного зуба) . У різних видах кламерів тіло може бути різним.
    Відросток. Тіло кламера переходить у відросток, який з'єднує його з іншими частинами металевого каркасу.

    Розташований на відстані 3 мм від крайового пародонта (щоб його не травмувати). Цей жорсткий і міцний елемент лежить на апроксимальніи поверхні з тим, щоб бути вкритим штучним зубним рядом.

    Непрямі фіксатори, що запобігають перевертанню протеза. Це допоміжні кламери у вигляді пальцеподібних відростків (кімпайдерів) . На кінці вони мають невелику лапку, яка прилягає до оральної поверхні зубів. Як і дуга, пальцеподібні відростки не повинні торкатися слизової оболонки піднебіння. Утримувачі розташовують у ділянці твердого піднебіння так, щоб вони не заважали вимові. Однак це не завжди можливо, тому застосування їх обмежено.

    Призначають утримувачі для надання стійкості протезу у вертикальному напрямку, за відсутності дистальних опор на верхній щелепі, у разі наявності дефекту зубного ряду значної величини, плоского піднебіння.

    Сідла. Кінці дуги входять у решітку чи сітку для кріплення базису бюгельного протеза. Решітки й сітки розташовують у середині пластмасового базису таким чином, щоб до слизової оболонки альвеолярного відростка прилягав не метал, а пластмаса. Лежать вони у межах дефекту на альвеолярному відростку і повторюють його за формою. Мають товщу 1—2 мм, відходять від природних зубів на 1—2 мм, а від слизової оболонки — на 1—2 мм.

    Базис бюгельного протеза. Елемент знімного протеза, який містить штучні зуби та відгалуження від металевих деталей його. Базис бюгельного протеза — пластинка сідлоподібної форми, яка охоплює беззубі альвеолярні відростки та:

    • служить для укріплення штучних зубів;

    • відновлення форми та розмірів щелеп;

    • передає на альвеолярні відростки тиск, що виникає під час жування;

    • обмежує зміщення протеза в горизонтальному напрямку.


    Основні типи опорно-утримувальних кламерів.
    Кламери в бюгельних протезах мають різну форму, конструкцію, виготовляють їх з різного матеріалу, за різними методами, і виконують вони неоднакові функції. Кожний із них має певні переваги й недоліки.

    Найраціональнішими за формою є кламери системи Нея. Ця система кламерів була розроблена в 1956 р. у Франкфурті-на-Майні групою фахівців, куди входили стоматологи, зубні техніки, інженери-металурги. Автори системи розподілили кламери на 5 основних груп і розробили показання до їх застосування.

    Кламер №1 (Аккера) — двоплечовий кламер з оклюзійною накладкою. Його ще називають сідлоподібним. Складається із двох плечей і оклюзійної накладки, що з'єднані монолітно, а також тіла, розташованого на боці дефекту зубного ряду, і відростка (мал.1).

    Плечі кламера охоплюють 3/4 поверхні зуба, виконують опорну, стабілізуючу та фіксуючу функції. Оклюзійна накладка міститься у фісурі, виконує опорну функцію.

    Кламер Аккера застосовують у разі середнього розташування межової лінії. При цьому опорні елементи кламера не заважають оклюзійним співвідношенням, а утримувальні зони опорних зубів досить добре виражені з вестибулярного і орального боків. Це можливо за відсутності чи мінімального нахилу опорних зубів.

    У разі кінцевих дефектів зубного ряду наявність жорсткого

    Мал. 1. Кламер №1 (Аккера) .

    з'єднання кламера з базисом протеза сприяє передаванню тиску під час жування, переважно на опорний зуб, що наближає його до незнімних консольних протезів. Останнє призводить до функціонального перевантаження пародонта опорних зубів. Через це кламер Аккера найчастіше застосовують тоді, коли треба замістити обмежені дефекти зубного ряду і прямостоячі, не нахилені чи з мінімальним нахилом (до 0,5 мм) , моляри та премоляри з добре вираженим екватором.

    Жорстка частина кламера становить 2/3, а еластична — 1/3 довжини плеча. Для визначення місця закінчення утримувальної частини кламера на опорному зубі потрібен паралелометр, в якому використовують калібр № 1 чи № 2.
    Кламер №2 — розщеплений, Т-подібний, кламер (мал.2) . Має міцну оклюзійну накладку, яка переходить у тіло, і два Т-подібні плеча, прикріплені до сідла, язикової чи піднебінної дуги. Т-подібні розщеплення забезпечують добру ретенцію за рахунок використання дистально-апроксимальних боків коронки.

    Кламер застосовують тоді, коли низькі коронки зубів, дистальний нахил ікол, премолярів і молярів, а також за нетипового розташування межової лінії — коли вона лежить високо в ближній до дефекту зоні та опущена у віддаленій.

    Мал.2. Кламер №2 (Роуча) .

    Внаслідок цього опорної поверхні на боці нахилу зуба практично немає. Над межовою лінією вдається помістити лише оклюзійну накладку кламера.

    Помістити ж тіло і жорстку частину кламера, наприклад Аккера, неможливо. У разі моделювання цих елементів в утримувальній зоні накласти готовий кламер на опорний зуб не вдається. Застосування розщепленого кламера Роуча доцільне також за медіального нахилу молярів і високого розташування межової лінії. Цей кламер досить ефективний, добре фіксує сідло протеза розташовуючись біля самої шийки зуба, найкращим чином маскується і є найбільш косметичним серед усіх інших видів литих кламерів. Маючи довге плече, кламер добре пружинить і м'яко діє на опорний зуб під час руху протеза.

    Для визначення ретенційної зони на опорному зубі користуються паралеломе тром та калібрами №2 і № 3.
    Кламер № 3 комбінований. Складається він з жорсткого плеча (такого самого ж, як і у кламера № 1) , що з'єднується з оклюзійною накладкою, і другого пружного плеча (як у Т-подібно розщепленого кламера № 2) , не зв 'язаного з першою частиною і спрямованого до дуги протеза (мал.З). Комбінований кламер застосовують у разі вестибулярного чи орального нахилу зубів. Межова лінія у разі нахилу у вестибулярний бік буде припіднята на вестибулярному боці зуба, де й пропонується помістити Т-подібне плече з горизонтальним відхиленням 0,5 мм (калібр № 2) . На оральному боці зуба, де межова лінія, навпаки, буде низько опущена, поміщають плече кламера Аккера. У цьому разі воно буде повністю в опорній зоні і відіграватиме лише стабілізуючу роль. За нахилу в оральний бік діють навпаки: там, де припіднята межова лінія, застосовують охоплення на пружному плечі ( кламер № 2) , а на боці опущення її — плече кламера № 1.






    Мал. 3 Кламер № 3 (комбінований)
    Комбінований кламер застосовують головним чином тоді, коли нахилені або повернуті опорні зуби, обмеженій кінцеві дефекти. Якщо застосовують комбінований кламер на іклах і різцях верхньої щелепи, Т-подібне плече розташовують лише на вестибулярній поверхні зубів. Місце закінчення плеча утримувальні частини визначають за допомогою калібру № 1.

      1   2   3   4


    написать администратору сайта